УТЕПЛЕННЯ СТІН

Головною відмінністю матеріалу Бетоль® як будівельного утеплювача є практично необмежений строк корисного використання, пов’язаний з байдужістю матеріалу до дії реальних експлуатаційних факторів, згубних для пінополімерів чи мінеральних ват.

Завдяки сировинній основі своєї структури (цементного каменю) утеплювач Бетоль® не горить, не гниє, не злежується, не обсипається, не розсихається, невразливий до зволоження чи замерзання.

Стійкість до дії вологи, перепадів температури, вітрових навантажень, сонячного опромінення тощо є запорукою незмінності фізичного стану виробу – стабільності об’єму і форми протягом як завгодно довгого періоду часу, інакше кажучи – протягом усього часу існування будівлі.

Зважаючи  на те, що будь-яка будівельна ізоляція – це певний об’єм повітря  вона продовжує бути ізоляцією, тобто зберігати найважливішу для споживача функцію лише доти, доки залишатиметься цілісним повітровмісний каркас.

Слід зауважити, що експлуатаційна стійкість ізоляції у вигляді пористого цементного каменю не є чимось особливим в колі конструкційних будівельних матеріалів, проте вигідно вирізняє матеріал Бетоль® серед матеріалів теплоізоляційних. Які у масі своїй походять з галузей, далеких від традиційного будівництва, існували у вигляді промислового продукту задовго до виникнення у людства потреби в додатковій ізоляції будівель, і до потреб сучасного масового будівництва є, де-факто, пристосованими.

Попри високі термоізоляційні якості пінополімерів і ват вважати їх повноцінними будівельними матеріалами не доводиться – в першу чергу через слабкість і вразливість фізичної структури (каркасу) таких субстанцій. Органічне походження, або наявність органіки у якості каркасоутворюючої зв’язки виключає можливість тривалого повноцінного співіснування такого ерзац-будматеріалу у спільній конструкції з бетоном, силікатом, глиною чи керамікою. Тим більше – протягом проектних періодів існування будівель, тим більше – у випадках неремонтопридатності єдиної багатошарової конструкції.

Українська мода ізолювати будинки продукцією з синтетичних полімерів лише на перший погляд є дешевим та економічно виправданим рішенням. Фізико-хімічна неоднорідність полімерних утеплювачів з традиційними стіновими матеріалами на зразок цегли чи бетону, по-перше, вимагає застосування дорогих модифікованих клеючих сумішей, по друге, не забезпечує надійного та тривалого зчеплення ізоляції з матеріалом кладки, по третє, спричиняє руйнацію системи внаслідок неоднакового перебігу процесів теплового розширення. Наслідком є необхідність періодичних капітальних ремонтів фасаду. Вказаної проблеми не існує у випадку сировинної спорідненості ізоляційного та стінового шару єдиної фасадної системи.

В зв’язку з цим ціна самого утеплювача, невисока у випадку масової полімерної ізоляції, є лише однією із складових вартості кінцевого для споживача продукту – одиниці площі утепленої і декорованої фасадної поверхні. При цьому вартість інших складових, у першу чергу клейових сумішей, а також робіт необхідного рівня якості становить є тим вищою, чим дешевший утеплювач застосовано, і навпаки – якісна ізоляція вимагає менших витрат на монтаж системи в цілому.